Капуста білокачанна - агротехніка вирощування

Ботаніко-біологічні особливості

Капуста білокачанна (Brassica oleracea var. Capitata f. Alba L.) – дворічна рослина.

    У перший рік рослина утворює головку, а на другий рік – розвиває квітконосне стебло і дає насіння. Кочення капуста володіє добре розвиненою кореневою системою, яка поширюється в основному в шарі ґрунту до 40-50 см.

    Капуста – холодостійка рослина. Насіння починає проростати при 2-3°С. Оптимальна температура для проростання насіння 18-20°С. Добре загартована розсада після висадки у відкритий ґрунт переносить короткочасні морози до мінус 5-6°С. У період вегетації оптимальною є температура 15-18°С. Восени, в період формування головки, зростання і розвиток рослин тривають і при температурі 5-10°С.

Капуста пред’являє помірні вимоги до світла.

    Вона дуже вимоглива до вологи. При зниженій вологості ґрунту і повітря рослини розвиваються слабо, утворюють мало листя і дрібні головки. Оптимальна вологість ґрунту 75-80% НВ. За виносу поживних речовин капуста займає одне з перших місць серед овочевих культур.

    Потреба капусти в поживних речовинах в різні фази розвитку неоднакова. Найбільша кількість елементів живлення ця культура споживає під час утворення головок. Дуже важливо дотримуватися оптимального співвідношення поживних елементів в ґрунті. Азот капуста потребує протягом усього періоду вегетації, проте надлишок азоту при відсутності достатньої кількості фосфору і калію в ґрунті призводить до утворення пухких качанів низької якості.

Для капусти кращими є суглинні ґрунти із слабокислою реакцією ґрунтового розчину (рН = 6).

Агротехніка вирощування

Кращими попередниками для капусти є однорічні бобові, гарбузові, озимі зернові, цибуля.

Для ранньої капусти вибирають ділянки з легкими ґрунтами, які швидше прогріваються навесні.

    Запорукою отримання раннього врожаю є здорова вирівняна розсада. Вона повинна мати вік 25-45 днів, в залежності від способу вирощування, і 3-6 добре розвинених листків. Орієнтовна схема посадки ранньої капусти 50 х 35 см, середньостиглої – 70 х 35 см і пізньої – 70 х 45 см, або (90 + 50) x 25-45 см. Витрата насіння 50-90 штук на 10 м2 відкритого ґрунту. Краще приживається касетна або кімнатних розсада, так як при її пересадці коренева система не пошкоджується і рослини менше хворіють.

    Для отримання високих врожаїв ранньої капусти (5-7 кг з 1 м2 або 50-70 т / га) протягом вегетаційного періоду вносять мінеральні добрива з розрахунку N 160, P2O5 80, K2O 160 кг д.р. на 1 га; під пізню капусту вносять N 240, P2О5 120, K2О 240 кг д.р. на 1 га. При цьому отримують урожай 10-12 кг з 1 м2 (100-120 т / га). 50% від норми вносять при основній підготовці ґрунту у вигляді нітроамофоски (500 г на 10 м2 для ранньої капусти, 750 г на 10 м2 для пізньої), залишок – у вигляді підгодівлі (аміачна та калійна селітри) протягом вегетації. Норми внесення добрив коригують залежно від вмісту елементів живлення в ґрунті.

    Регулярні поливи є одним з вирішальних факторів при вирощуванні капусти. Ранню капусту поливають не менше 5-8 разів, пізню – 8-12 разів. Поливна норма становить 350-400 л на 10 м2 (350-400 м3 / га) за один полив до зав’язування головки і 400-450 л на 10 м2 (400-450 м3 / га) після зав’язування. Дуже ефективним є застосування крапельного зрошення та внесення водорозчинних добрив з поливною водою (фертигація). При цьому досягається більш рівномірне зволоження і розподіл добрив в кореневій зоні, більш ефективно використовується вода, менше ущільняється ґрунт, не утворюється ґрунтова кірка. Мінеральні добрива в легкорозчинній формі вносяться з кожним поливом.

    Капусту протягом усього вегетаційного періоду ушкоджують дуже багато шкідників: хрестоцвіті блішки, попелиці, капустяні білявка і совка, капустяна міль, трипси. Тому хімічний захист капусти – дуже важливий елемент технології. Заходи боротьби: в разі появи шкідників необхідно проводити систематичні, раз в 7-10 днів, обробки інсектицидами: актара, золон, сумі-альфа, шерпа, фастак, Номолт і ін. З огляду на, що лист капусти покритий товстим восковим нальотом, обов’язково в робочий розчин додавати прилипачі (тренд, Сільвет, зняте молоко або господарське мило – 30-50 г на 10 л води).

    Найбільш небезпечний шкідник – весняна капустяна муха. Вона з’являєьться в середині-кінці квітня, коли ґрунт прогріється до 12-13°С. Муха відкладає яйця на кореневу шийку рослин або в ґрунт біля неї. Відроджуються личинки впроваджуються в корені, прогризають в них ходи, в результаті чого рослини починають в’янути (особливо в суху спекотну погоду), листя набувають синювато-свинцеву забарвлення, зростання сповільнюється або зовсім припиняється, і, нерідко, рослини гинуть. Заходи боротьби: підтримка високого агрофону, дотримання сівозміни, профілактичні обробки (на початку льоту метеликів) інсектицидами, профілактичне замочування коренів розсади перед посадкою в суспензії Актари (1,5 г / л води на 250 рослин) при температурі 18-23°C і експозиції 90-120 хвилин. Також проводять підгортання рослин, перешкоджає доступу личинок до кореневої шийки і сприяє утворенню додаткових коренів.

    З хвороб найбільш шкідливими є судинний і слизистий бактеріози, фузаріозне в’янення. Заходи боротьби: суворе дотримання сівозміни, підтримання високого агротехнічного фону, використання стійких сортів, протруювання насіння. В останні роки, як розсада капусти, так і дорослі рослини уражаються пероноспорозом. Для попередження розвитку цього захворювання рекомендується проводити профілактичні обробки препаратами проти ложномучністої роси.